влажность: давление: ветер: |
Сторінка в розробціRSS25 років тому відкрився фестиваль "Червона Рута"
22 вересня 2014 г.
"Українці! Ми врятовані!", - прокричав 21 вересня 1989 року член суддівської ради фестивалю "Червона Рута" Іван Малкович, коли прослухав конкурсантів. Пригоду пам'ятає інший суддя конкурсу Анатолій Калиниченко. Каже, до того взагалі не було молодіжної української музики, звідти й така реакція Малковича - теперішнього директора видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Gazeta.ua поговорила з одним із ініціаторів легендарного фестивалю - Олегом Репецьким. Зараз йому 54 роки, він генеральний директор українсько-британського СП "Комора". Товариство продає музичні інструменти, апаратуру, є представником світових виробників, має студію звукозапису, озвучує фестивалі, акустичні виступи, телепроекти. В кінці 1980-их років він з друзями придумав фестиваль "Червона Рута" -gazeta.ua
- Чому ви Радянському Союзі взялися за фестиваль і яким його передбачали? - Закінчивши консерваторію, я в середині 80-их грав у державному естрадно-симфонічному оркестрі. Потім став музичним редактором на радіо. Відчував гостру нестачу нової української музики. Її не існувало, за винятком вузького жанру Яремчука, Зінкевича, Ротару. Цей стан справ я обдумував, зустрів заочно знайомих людей, які теж цим цікавилися - Тарас Мельник, Анатолій Кальниченко. Втрьох ми цю тему обговорили на фестивалі "Рок-перехрестя" 1986 року. Це перший великий рок-фест у Києві. На ньому за три дні пролунала одна україномовна пісня. Думали, як це змінити. Щоби вмикати людям музику, треба її записати. Професійні студії всі належали Держтелерадіо, а там треба було пройти через худраду. Щось молодіжне, прогресивне, не кажучи вже про протестне, пропхати було неможливо. Значить, потрібна своя студія звукозапису. В цьому допоміг австралієць-бандурист Віктор Мішалов. Я в Cпілці письменників колись допоміг йому концерт зробити сольний. Він yfc познайомив sз канадським мільйонером Миколою Морозом, і питання студії було вирішено. Назвали "Кобза". Вона стала першим СП не російсько-, а українсько-західним. Постало питання - кого ж будемо записувати? Значить, треба зібрати найкраще. Придумали для цього фестиваль. Назва "Червона рута" - суто в честь Володимира Івасюка, який зробив революцію в 70 роках. Його музика тоді в Союзі стала дуже популярна. - Змушені були маскувати ідеологічність фестивалю? Найдивовижніше - як нам вдалося таке положення фестивалю затвердити. Через Бориса Олійника (голова Компартії УРСР - Gazeta.ua) і Дмитра Ліхачова - головою фонду культури СРСР. Тоді без державних структур провести таке неможливо було. Наголошуючи на молодіжності фестивалю, ми включили в організатори ЦК Комсомолу. А щоб захистити українське - Фонд культури. Борис Олійник тоді був друга людина в СРСР, перший заступник Горбачова. Поміг нам у всьому. Творча концепція фестивалю - майже наукова робота. Тарас і Анатолій працювали над тим. Правилами визначили обов'язково україномовність, нові пісні й обмежили вік. Згодом Рута скоротила ценз до 32 років. Але на першому фестивалі, через те, що купа музикантів не мали раніше де виступити, ми зробили межу в 42 роки. Завдяки тому попав лауреат Віктор Морозов. - Не побоювалися, що не вистачить конкурсантів або що будуть усі з заходу країни? - Виконавці того часу мали мало репертуару українською мовою. Було трохи бардів - Едуард Драч, Віктор Морозов, Андрій Панчишин, Тарас Чубай. Вони найшвидше реагували на зміни політичні зміни, та й пісня бардівська твориться за день. Але коли ми поїздили по регіонах і послухали, хто подається, то вже не побоювалися. На відбіркові ми щоразу їхали в область і деколи були приємно здивовані. Зі Слов'янська, з Запоріжжя були виконавці цікаві. В Криму було добре. Через погану організацію, бувало, в деякі міста ми їздили по кілька разів. Приїжджали ми туди і бачили, що хоч публікувалося концепцію, роз'яснювалося по радіо, люди не розуміли. Або не було трьох україномовних пісень, або виходили в вишитих сорочках і співали народні пісні. Обкоми комсомолу й інші організатори на місцях їм не звертали на це увагу. В Харкові взагалі нас повезли по ресторанах. Вирішили, що українські виконавці - це там. Ми в таких випадках збирали музикантів, проводили розлогі лекції про те, яка нам муика потрібна. Нова і сучасна. І виявлялося, навіть найпрогресивніші не чекали, що аж так ми дозволяємо далеко зайти. Єдина умова - робіть це українською мовою. - Знаю російськомовних музикантів, які ще 10 років тому писали українські пісні "щоб у фестивалях брати участь". Вже не тільки в Руті, а і в інших, які з неї згодом взяли приклад. Так, а тоді рок-учасники на 80% створилися під наш фестиваль. Паралельно в той час випустили свої пісні "Брати Гадюкіни". Це не наш вплив. ВВ існували. "Кому вниз" російською мали перший альбом. З українських мали хіба що пісню "Суботів" За нашою ініціативою вони створили інші українські пісні. Сестричка Віка взагалі до того виконувала пісні в платтячку з косичками про смерічку, про природу. |